Массаж простаты в трехгорке

Что такое проводимость миокарда


Читать дальше

Кератоконус после ласик форум

Смотреть научнодокументальные фильмы о вреде курения


Читать дальше

Пряма кишка функції


статьи схожей тематики Г. В. П. Л. С. С. О. В. БЕКЕТОВА, д.м.н. /Національна медична академія післядипломної освіти ім. Шупика, кафедра дитячих та підліткових захворювань, Київ/ Поиск аптек работа директор аптеки. ХЗ спричиняють порушення процесів формування і просування калу по кишечнику. Фізіологія акту дефекації. У функціональному відношенні в товстій кишці розрізняють три відділи проксимальний, дистальний і власне пряму кишку.

До проксимального відділу входить сліпа, висхідна та проксимальна частини ободової кишки. Пряма кишка бере участь у процесі дефекації. Для забезпечення нормального акту дефекації необхідна наявність його трьох основних параметрів - скорочення кишкової стінки; - внутрішньокишкового тиску; - нормальної евакуаторної функції кишечника. Такі рухи забезпечують просування калу по товстій кишці. До непропульсивних скорочень відносять сегментуючі та антиперистальтичні рухи, що забезпечують перемішування вмісту кишечника та формування калу, однак не викликають його просування. У проксимальних відділах кишечника переважають сегментуючі та антиперистальтичні рухи, в дистальному — перистальтичні. У нормі ці процеси гармонічно пов’язані і забезпечують фізіологічну роботу кишечника.

Найчастіше до виникнення запору призводять дискінетичні розлади кишечника, а саме — посилення сегментуючих та антиперистальтичних рухів на фоні зниження його перистальтики. Вторинні дискінезії виникають при ендокринній патології, пухлинах, системних, судинних захворюваннях, інтоксикаціях, ураженнях спинного мозку, прийомі певних препаратів та мікроекологічних розладах кишечника. Класифікація запорів. Залежно від стадії компенсації - компенсовані; - субкомпенсовані; - декомпенсовані.

За наявністю ускладнень - неускладнені; - ускладнені. За перебігом - гострі мають тимчасовий характер і зникають після усунення причин, що їх викликали — гострі інфекційні захворювання, жовчна та ниркова коліка, мозкові крововиливи тощо; - хронічні. За патогенетичними механізмами розвитку - механічні вроджені анатомічні зміни положення, довжини та ширини кишечника, набуті його порушення; - дискінетичні аліментарний, запальний, рефлекторний, психогенний, токсичний, ендокринно-обмінний; - внаслідок функціональних чи органічний порушень акту дефекації; - змішані. Органічні та функціональні.

Діагностика ХЗ. Схема ведення хворого з ХЗ повинна передбачати декілька етапів обстеження. Насамперед необхідно виключити наявність органічної патології товстої кишки й аноректальної зони пухлина, хвороба Крона, дивертикули, анатомічні аномалії та аномалії розташування товстої кишки. Потім проводять загальноклінічні обстеження, а також досліджують рівень інтестинальних та інших тиреоїдних, паратгормону, глюкагону тощо гормонів і електролітів у сироватці крові. За допомогою цих досліджень можна виявити місцеві причини ХЗ пухлини, виразки, пролапс, випадіння слизової оболонки прямої кишки. Визначення часу транзиту проходження їжі по шлунку та тонкому кишечнику проводять за допомогою радіотелеметричних капсул, пігулок чи фарм­препаратів з різноманітними ізотопами.У разі відсутності ефекту від застосування комплексу зазначених засобів та методів лікар змушений вдатися до так званої терапії відчаю, тобто до призначення проносних засобів ПЗ.